19 століття для Великої Британії виявилося періодом легітимізації розшарованих культур суспільства в освітньому осередку. У формуванні тогочасного мистецького виховання держави взяла участь і Національна музична школа – лондонська музична консерваторія. Далі на london-trend.
Історія заснування та освітнього становлення Національної музичної школи
У 1851 році культурний доробок Всесвітньої виставки послугував натхненням для Королівського товариства мистецтв створити новий музичний навчальний заклад. Відповідно до рішення принца-консорта Альберта Саксена-Кобурга-Готського, Лондон збагатився ним у 1873 році. Протягом наступних 3 років його адміністрація здійснювала підготовку приміщення, професійного складу та освітніх ресурсів для забезпечення британських переможців стипендій безкоштовним вихованням. Зрештою, Національна музична школа розпочала свою діяльність на чолі з директором Артуром Салліваном у 1876 році.
У той період часу нове творче покоління Сполученого Королівства не мало можливостей для здобуття належної освіти та підвищення своєї кваліфікації. Саме тому Національна музична школа поставила за мету надання навчальних послуг на високому рівні, який дозволив би її випускникам посісти провідне місце на світовій сцені.
Консерваторія була відкрита у невеликій будівлі для тренувань без концертної зали у Кенсінгтоні. На думку широкого загалу міста, непрофесійне приміщення не могло забезпечити студентів комплексною підготовкою. Артур Салліван виявився безініціативним та неефективним директором для перетворення освітнього закладу на гідну альтернативу Королівській академії музики. Атестаційна комісія у складі Чарльза Галле, сера Джуліуса Бенедикта, сера Майкла Кости, Генрі Леслі та Отто Гольдшмідта визнала власну неспроможність панувати над періодом перебудови культурних норм у країні.
Пізніше перший директор Королівського коледжу музики Джордж Гров оцінював програму Національної музичної школи як систематичну та ретельну для нестабільного економічного та політичного ландшафту Великої Британії. Втім його думка відрізнялася від думок професійної більшості, яка не вважала навчальний заклад здатним задовольнити вимоги обдарованих студентів. Вже у 1880 році для педагогів та вихованців стало зрозуміло, що він не зможе претендувати на довготривале існування та посісти провідне місце на міжнародному рівні.
На чолі з принцом Уельським відбулася академічна конференція, на якій було ухвалено рішення про реструктуризацію Національної музичної школи. Однак саме вона послугувала підґрунтям для створення нової висококваліфікованої освітньої установи – Королівського коледжу музики. Спершу органічний розвиток одного навчального закладу до іншого мав послугувати приводом для їхнього об’єднання, але задум залишився нереалізованим. Зрештою, Королівський коледж музики розпочав свою діяльність у старому приміщенні консерваторії під керівництвом першого директора Джорджа Грова у 1883 році.
Cosmo Books
Значення та вплив Національної музичної школи на культурне середовище Великої Британії
Національна музична школа у Лондоні засвідчила про прагнення тогочасної освітньої системи Великої Британії надати робітничому та нижчому класу суспільства можливість здобути професійну мистецьку підготовку. Незважаючи на короткотривале існування, вона змогла виховати таких обдарованих майстрів, як Волтер Алькок, Фредерік Кліфф, Фредерік Кінг, Клара Росс та інших. Втім в умовах культурного розмежування держави 19 століття вона відіграла важливішу роль у створенні Королівського коледжу музики як нового провідного центру творчості.
Artic Building Services, Королівський коледж музики
