Як Neo Naturists звільнили тіло від табу

Коли епоха Маргарет Тетчер перетворювала Лондон на осередок індивідуалізму й капіталістичного блиску, три художниці створили щось геть протилежне. Neo Naturists прагнули бути вільними. Вони звернулися до природи, пасторалі й наївної невинності, щоб протиставити їх міському цинізму й холодній естетиці споживання. Так, їхні розписані тіла стали спробою повернути людині первісну цілісність, утрачену серед неону, бетону та реклами. Далі на london-trend.

Історія заснування та розвитку Neo Naturists

Перформанс-група Neo Naturists була заснована Крістін Бінні, Дженніфер Бінні та Вілмою Джонсон у 1981 році у Лондоні. Їхня творчість стала протестом проти холодного раціоналізму епохи Маргарет Тетчер у вигляді свята життя, жіночої тілесності та творчої незалежності. Неонатуристи з’являлися на столичній клубній сцені, де панувала естетика ексцентричності та відвертого виклику. Їх можна було побачити розфарбованими без вбрання у легендарних клубах Heaven у Сохо чи The Fridge у Брікстоні.

Одним з найвідоміших перформансів Neo Naturists став «Flashing in the British Museum» (1982). Тоді Крістін Бінні, у пальті з хутра, пробігла зали Британського музею поруч зі стародавніми артефактами, відкриваючи тіло, прикрашене яскравими малюнками. На їхню думку, це був і жарт, і жорстка художня заява про зіткнення тілесної сучасності із застиглими символами минулого.

Група відмовлялася від репетицій, віддаючи перевагу спонтанності, імпровізації та ритуальному моменту присутності. У роботі «Swimming and Walking Experiment» (1984) вони грайливо купалися у фонтанах під лондонським хмарочосом Centre Point, доки поліція не втрутилася. Проте навіть арешти лише підсилювали їхню популярність, адже британські таблоїди одночасно засуджували й обожнювали їх. У 1984 році газета Daily Star писала: «Ура голим грудям!» — фраза, що влучно передавала дух неонатуристів.

Після 1986 року шлях Neo Naturists розійшовся. Попри фрагментарність архівів і відсутність чіткої хронології, їхня діяльність стала своєрідною легендою про свободу тіла, жіночу солідарність і непокору культурним канонам. Після розпаду колективу Крістін Бінні продовжила мистецьку практику самостійно, не полишаючи духу неонатуризму. У 1990-х роках вона перетворила власну квартиру у Східному Лондоні на неформальний архів, який став сховищем спогадів, фотографій, фільмів, ескізів і перших маніфестів групи.

У 2016 році Neo Naturists возз’єдналися, щоб показати світу ретроспективу у Studio Voltaire на півдні Лондона. Серед експонатів — зернисті фільми Super 8, великоформатні фігуративні полотна, плакати, листівки й газетні вирізки. Навіть на події хаос залишився основною темою неонатуристів, адже у галереї можна було побачити відбитки тіл учасниць на стінах. Втім, за зовнішньою свободою завжди стояла глибока естетична інтуїція, внутрішній порядок і своєрідна тілесна дисципліна.

The Neo Naturists | AnOther

Визнання та значення діяльності Neo Naturists

Neo Naturists стали символом опору конформізму та комерціалізації мистецтва 1980-х років. Замість консерватизму Маргарет Тетчер та витонченого гламурного стилю «нових романтиків» вони внесли на сцену тілесність, безлад і справжню енергію життя. Неонатуристи прославляли природність та плотську невинність, звертаючись до мотивів скаутських традицій, сільських свят та пасторальних ритуалів, ніби нагадуючи про втрачену гармонію людини з природою. Вони також надихнули багатьох представників британського мистецтва, серед яких Грейсон Перрі, Джон Мейбері та Майкл Кларк, які згодом здобули міжнародне визнання.

The Guardian
Diana Kanishcheva
Diana Kanishcheva
За освітою журналістка. Волонтерю у Центрі Готовності Цивільних, практикую перформанс на імпровізованій сцені та пишу збірки віршів. У своїх матеріалах досліджую непересічне мистецтво, урбаністику та довкілля, приділяючи увагу культурним ініціативам, міським трансформаціям і взаємодії людини з простором.

Comments

...