Диригентська справа як самостійний музичний напрям була остаточно сформована у першій половині 19 століття. У британському творчому середовищі у її становленні важливу роль відіграв Альфред Сельє – англійський композитор, оркестрант і диригент. Далі на london-trend.
Ранні роки та творчий шлях Альфреда Сельє
Альфред Сельє народився 1 грудня 1844 року у Лондоні, у родині французького вчителя мов Арсена Сельє. Здобувши освіту у гімназії у Гекні, він доєднався до хористів Королівської каплиці Святого Джеймса. Рання діяльність хлопця відбувалася під керівництвом англійського хормейстера Томаса Гелмора разом з майбутнім композитором Артуром Салліваном.
Його професійна кар’єра розпочалася у церкві Всіх Святих та Белфастському філармонійному товаристві у 1962 році. Виконуючи обов’язки органіста та диригента у двох закладах, юний митець став керівником концертів Ольстер-холу в Белфасті у 1866 році. Завдяки підвищенню своєї кваліфікації Альфред Сельє зміг обійняти посаду першого диригента та музичного координатора Королівського театру в Лондоні у 1871 році. Протягом наступних років його професійний досвід мав попит і в Принс-театрі у Манчестері.
У 1872 році відбулася прем’єра оперети “Милосердя починається вдома” – його першої авторської роботи з Бенджаміном Стівенсоном. Твір був зіграний понад 200 разів та отримав схвальну оцінку критиків, забезпечивши композитора та диригента успіхом. У 1874 році аудиторія Принс-театру змогла побачити комічну оперу “Султан Мокко” як один з початкових вдалих проєктів Альфреда Сельє. Загалом його рання самостійна діяльність швидко збагатися драматичними творами, але більшість з них мала лише скромний успіх.
Наприкінці 1877 року митець став частиною британської компанії D’Oyly Carte як музичний керівник театру Opera Comique. Згодом його диригентська справа поширилася на такі вистави, як “Чаклун”, “Пінафор”, “Суд присяжних” і “Чашки та блюдця”. Аудиторія драматичного закладу також змогла побачити його оригінальні твори, серед яких “Сон Дори”, “Лицар-привид” та “Після всього!”.
Залишивши посаду музичного директора у 1879 році, Альфред Сельє разом з Гілбертом, Салліваном і Картом зібрався у подорож до США. Протягом року він брав участь у закордонних гастролях на чолі з першою американською туровою компанією Карта. Продовживши роботу у D’Oyly Carte після повернення до рідного міста у 1880 році, митець залишив своє професійне місце рідному братові-диригенту. Пізніше він керував оркестрами у лондонських театрах, зокрема у Criterion, St James’s і Savoy. Через погіршення здоров’я диригент та композитор був змушений перебувати здебільшого у США та Австралії.
У 1886 році Альфред Сельє керував операми Гілберта та Саллівана в австралійській організації JC Williamson. Пильної уваги критиків зазнав показ комічної опери “Дороті”, яка вважалася залишками таланту хворого майстра. Однак поширення його творчої роботи на сценах світових драматичних закладів забезпечило її визнанням класичного вікторіанського твору. Помер він 28 грудня 1891 року у власному будинку у Лондоні та був похований на Вест-Норвудському цвинтарі.
Wikimedia Commons, Фотографія Сельє, Леслі та Стівенсона
Спадщина та вплив Альфреда Сельє на британський музичний театр
Творча діяльність Альфреда Сельє визначила напрям великої кількості драматичних вистав 19 століття під його музичним керівництвом та диригуванням. Серед його найбільш відомих робіт можна виділити “Дороті”, “Маску Пандори” “Примарного лицаря” та інші. Незважаючи на проблеми зі здоров’ям, митець у співпраці зі своїми товаришами залишив вагому спадщину для британського театру.
Celier
