Пітер Воллен посів місце серед найоригінальніших теоретиків і практиків кіномистецтва у Великій Британії другої половини 20 століття. Він не лише розробив нові підходи до аналізу фільмів, але й знімав їх у радикальному та інтелектуальному світлі, яке кидало виклик художнім формам. Покладаючись на семіотику у своїй творчості, митець порушував питання влади, ідеології та репрезентації. Далі на london-trend.
Ранні роки та творчий шлях Пітера Воллена
Пітер Воллен народився 29 червня 1938 року у Вудфорді, Лондон. Його батько, Дуглас Воллен, був методистським священником, а мати, Вініфред Воллен, — вчителькою. Соціалістичні та пацифістські переконання батьків сформували інтелектуальні обрії хлопця ще змалку. Навчаючись у школі-інтернаті Kingswood School, він захопився мистецькими експериментами, які згодом стали центральною темою його діяльності.
Здобувши вищу освіту в Оксфордському університеті за спеціальністю англійська література, Пітер Воллен вирушив у напрямі, де поєдналися любов до тексту, політики та образу. Наприкінці 1960-х років він долучився до освітнього відділу Британського інституту кіно, який на той час активно формував нове бачення кіно як мистецтва й академічної дисципліни. Завдяки зусиллям чоловіка народилася серія книжок «Cinema One», серед яких особливе місце посіла його праця «Signs and Meaning in the Cinema». Видана як дев’ята у серії, вона швидко стала культовою у колах кінознавців.
Практичне занурення у кіно Пітера Воллена розпочалося з написання сценарію до фільму Мікеланджело Антоніоні «The Passenger». У 1974 році він дебютував як режисер у фільмі «Penthesilea: Queen of the Amazons», знятим у співпраці з дружиною, Лорою Малвей. Попри малобюджетність, він вирізнявся серйозною спробою переосмислити жіночі образи у патріархальній культурі. Натхненний роботою Жана-Люка Годара «Le Gai Savoir», кінематографіст прагнув поєднати у своїй авангардні та радикально політичні елементи.
У 1984 році Пітер Воллен відвідав Радянський Союз у складі делегації британських незалежних кіномитців. Разом із Саллі Поттер і Дереком Джарманом він став свідком суворої реальності за «залізною завісою». Спільними зусиллями вони змогли нелегально зафіксувати матеріали з цензурованого архіву Сергія Ейзенштейна, які пізніше стали основою для фільму «Imagining October». Стрічка відкрито критикувала як радянську цензуру, так і консервативну політику Великої Британії під урядом Маргарет Тетчер.
У 1987 році Пітер Воллен зняв свій єдиний сольний повнометражний фільм «Friendship’s Death» з Біллом Патерсоном і Тільдою Свінтон у головних ролях. У ньому розкривалася тема гуманізму, абсурду війни та інопланетного погляду на людські конфлікти. Режисер поєднав наукову фантастику, філософську алегорію та політичну рефлексію на тлі трагічних подій «Чорного вересня» у Йорданії 1970 року.
Паралельно з кінематографічною діяльністю Пітер Воллен розвивав академічну кар’єру, ставши професором у Каліфорнійському університеті у Лос-Анджелесі, де викладав з 1988 до 2005 року. Крім того, його лекції та семінари у Колумбійському університету вплинули на нове покоління митців, серед яких була й Кетрін Бігелоу — майбутня лауреатка премії «Оскар». Так, викладацький підхід чоловіка поєднував інтелектуальну глибину, політичну чутливість і повагу до індивідуального голосу студента. Останні роки життя Пітера Воллена були затьмарені хворобою Альцгеймера, внаслідок якої він помер 17 грудня 2019 року.
Пітер Воллен з делегацією британських незалежних кіномитців, 1984
Визнання та значення мистецької діяльності Пітера Воллена
Пітер Воллен залишив великий інтелектуальний спадок, який охоплює кіно, літературу та громадську діяльність. Свої знання він поширював у таких світових навчальних закладах, як Ессекський університет, Каліфорнійський університет та Колумбійський університет. Знакова праця чоловіка «Signs and Meaning in the Cinema» запровадила новий семіотичний і політико-культурний аналіз фільмів. Його інші книги, як-от «Readings and Writings: Semiotic Counter-Strategies», «Raiding the Icebox», «Paris/Hollywood» і «Paris/Manhattan», також демонструють глибоку обізнаність у сучасному мистецтві, теорії культури та політичній думці.
