Дати нове життя британському домашньому кіно для приватного вжитку вдалося Kino Club — незалежній мистецькій платформі. Завдяки їй 16-міліметрові фільми стали не лише історичною цінністю, але й матеріалом для нових творчих відкриттів. Далі на london-trend.
Історія заснування та розвитку Kino Club
У 1985 році Девід Лейстер заснував платформу для живої музики та кіно під назвою Kino Club. До офіційного відкриття він запрошував друзів до орендованого кооперативного будинку. Там чоловік показував однодумцям свою колекцію 16-міліметрових фільмів, яку збирав протягом декількох років. Він активно коментував стрічки, намагаючись не лише інформувати, а й розважати свою аудиторію. Однак після кожного заходу кінематографісту доводилося прибирати ліжко від попільничок та порожніх пляшок. Останньою краплею став випадок, коли він знайшов недопалок на своїй подушці. Саме тоді чоловік зрозумів, що настав час шукати відповідніше приміщення для своїх культурних ініціатив.
Незабаром новим простором для Kino Club став другий поверх пабу Two Eagles у Лондоні. Програма поєднувала власні фільми та архівні підбірки Девіда Лейстера, імпровізовану музику, а також кабаретні елементи. Виконуючи подвійну роль оратора та кіномеханіка, він супроводжував покази та музичні виступи своїми коментарями через мікрофон. Хоча дехто сприймав цей стиль як «дратівливий голос за кадром», саме ця безпосередність та інтерактивність створювали унікальну атмосферу.
Роботи Девіда Лейстера посідали особливе місце у житті Kino Club. У 1985 році він представив аудиторії один зі своїх перших короткометражних фільмів під назвою «Wind Up». Він відсилає до естетики раннього німого кіно, вирізняючись анімаційним підходом до руху та використанням застарілих технік друку й обробки. Так, умовний сюжет послугував лише приводом для експериментів з матеріальністю кіно — пилом, пластиком та візерунками через проєктор на екрані.
У 1998 році Девід Лейстер представив еклектичну добірку британського домашнього кіно від 1930-х до 1970-х років. Порпаючись у своїх архівах, він зібрав низку 16-міліметрових стрічок, які раніше не потрапляли на очі широкій аудиторії. Атмосферу вечора доповнював голландський дует The Easy Alohasi, який працював з вінтажними вініловими платівками.
Святкуючи 30-ту річницю висадки на Місяць, Kino Club вирушив у космічну подорож через архівні фільми, що виходять за межі нашого світу. Глядачі насолоджувалися такими стрічками, як «The Lost Planet», «Russian Dogs in Space» та «Sootys’ Spaceship». Девід Лейстер продовжував тримати аудиторію у тонусі своїми жвавими коментарями, транслюючи їх з «центру управління польотами» — проєкційної будки.
У 2004 році Девід Лейстер представив новий фільм під назвою «Medicine Box». Дверцята аптечки відчиняються, а руки невтомно переставляють, виймають і додають до колекції пляшечки з ліками. Рефлексуючи над особистим досвідом, він порушив питання про силу маленької пігулки та її здатність змінювати життя людини. Метою кінематографіста було змусити глядачів замислитися над межами між необхідністю, згубною звичкою та залежністю.
LUX
«Medicine Box», 2004
Спадщина та значення діяльності Kino Club
Kino Klub відіграв важливу роль у демократизації доступу до приватних кіноархівів. До його відомих заходів належали «Splice at Torriano Meeting House», «A Brief History of Home Cinema», «Armchair Cinema», «Kino PpizZa!» та «Kino Club in Orbit». Співпрацюючи з художниками та музикантами, спільнота розширила межі традиційного кінопоказу за допомогою створення інсталяцій та адаптованих проєкційних рішень.
LUX
«BOF», 2016
