Рух незалежного кіно у Великій Британії розгорнувся у 1930-х роках, коли Film Society Movement взявся за розвиток та підтримку нового мистецького напряму серед широкого загалу. Свого часу одним з першокласних закладів з популяризації авторських, короткометражних та документальних стрічок у Лондоні був артхаусний кінотеатр Paris Pullman. Швидко встановивши свою перевагу над іншими, він згуртував нове творче покоління. Далі на london-trend.
Історія заснування та розвитку кінотеатру Paris Pullman
У 1910 році розпочалося переобладнання одного з лондонських спортивних залів на межі між районами Челсі та Південного Кенсінгтону. Наступного року на його місці з’явився розважальний центр Radium Picture Playhouse. Спочатку зосередившись на показі фільмів, він продовжив функціонувати як Болтонський театральний клуб з 1947 року. Членство у ньому надавало змогу всім охочим ставити п’єси, які інакше були б заборонені Законом про театри 1843 року. Вперше широка публіка побачила сценічне виконання п’єси «Оскар Уайльд» Леслі та Сьюела Стоуксів у 1948 році. Однак вже у 1953 році вона відвідала прощальну виставу «Доктор Джон Булл» з Джоном Луїсом Мансі. Згодом більшість п’єс закладу було перенесено до Вест-Енду, відомого багатим театральним життям. У них брали участь Джек МакНотон, Денхолм Елліот, Джон Вайз, Джессі Еванс, Мартін Бодді та інші актори.
У 1955 році установа опинилася у підпорядкуванні митців сцени та екрану Чарльза Купера, Джеймса Куїнна, Браяна О’Саллівана та Ральфа Стівенсона. Перший зі свого боку був засновником Contemporary Films, найстарішої незалежної кінодистриб’юторської компанії у Великій Британії. Розпочавши свою діяльність у 1951 році, вона посіла місце одного з лідерів виробництва фільмів у країні. Оскільки Чарльз Купер розвивав її у напрямі популяризації авторського, короткометражного та документального кіно, він зі своїми однодумцями перетворив придбаний театральний клуб на кінотеатр Paris Pullman. Згодом у власності Contemporary Films також опинилися Phoenix Cinema та Phoenix Picturehouse.
Відтоді новий заклад почав заохочувати відвідувачів сучасними іноземними стрічками під власним брендом. Так, кінотеатр Paris Pullman сформував аудиторію з богемного населення сусідніх районів Ерлс-Корт та Челсі. Повернутися до початкового задуму йому вдалося у 1960-х роках, коли нові соціальні та культурні тенденції трансформували його у провідний центр авторського кіно. Свінгові шістдесяті з кінцем смертної кари, реформою розлучення та легалізацією гомосексуальності згуртували перед екраном закладу нове творче покоління.
У 1983 році обожнюваний кінотеатр Paris Pullman був вимушено проданий на реконструкцію через зменшення відвідуваності. Згодом його остаточно витіснив житловий комплекс Pullman Court, спроєктований британським архітектором Фредеріком Гіббердом у модерністському стилі. Водночас Contemporary Films продовжила підтримувати діяльність Phoenix Cinema та Phoenix Picturehouse, які й далі поширювали нішеве кіно.
The Bill Douglas Cinema Museum
Визнання та значення сценічної діяльності кінотеатру Paris Pullman
За майже 30 років самостійної діяльності кінотеатр Paris Pullman пройшов шлях від популяризації касового кіно до авторського. На його екрані глядачі мали змогу побачити роботи Мікеланджело Антоніоні, Інгмара Бергмана, Бернардо Бертолуччі, Робера Брессона, Романа Полянського, Андрія Тарковського, Одзу Ясудзіро та інших незалежних режисерів. Хоча славетні 1960-ті роки культурного закладу минули, його внесок у розвиток інтересу та обізнаності британської молоді у самобутньому мистецтві залишається неоціненним.
The Bill Douglas Cinema Museum
