У 21 столітті охочі урізноманітнити перегляд прем’єрних фільмів незалежними відродили класичні сеанси у сучасному вигляді. За цей час BFI Southbank встиг посісти місце одного з провідних репертуарних кінотеатрів у Великій Британії. Він надає відвідувачам змогу зануритися у перегляд як ранніх художніх фільмів, так і класичних телевізійних шоу. Далі на london-trend.
BFI Southbank
Історія заснування та розвитку кінотеатру BFI Southbank
У 1951 році невеликий кінотеатр Telecinema став основним місцем проведення головної лондонської виставки Фестивалю Британії на південному березі Темзи. Привернувши увагу понад 450 тисяч глядачів, він посів місце однієї з найвизначніших пам’яток заходу. Тоді широка публіка мала змогу відвідати перший у світі спеціалізований заклад для перегляду і кіно, і телебачення. Оскільки громадськість та преса залишилися у захваті від побаченого, вони закликали уряд зберегти його. Так, Британський інститут кінематографії організував у будівлі репертуарний кіноклуб тільки для членів. Переобладнаний на 400 глядацьких місць, він перетворився на Національний кінотеатр у 1952 році.
Після переїзду на нове місце він вдруге відкрився з нагоди заснування Лондонського кінофестивалю BFI у 1957 році. У прем’єрі взяли участь Акіра Куросава з «Троном у крові», Лукіно Вісконті з «Білими ночами», Інгмар Бергман із «Сьомою печаткою», Федеріко Фелліні з «Ночами Кабірії», Анджей Вайда з «Каналом» та інші світові кінематографісти. Зберігши традиції першого заходу, Британський інститут кіно запровадив на другому щорічну нагороду трофей Сезерленда для творця найоригінальнішого фільму. Так, у Національному кінотеатрі будо нагороджено японського режисера Ясудзіро Одзу за «Токійську історію». У 1960 році у закладі відбувся показ китайського кіно, який став відкриттям для західної аудиторії. Скориставшись розширенням художнього комплексу Саутбенка, він додав другий екран у 1970 році.
У 1988 році новим сусідом Національного кінотеатру став Музей рухомого зображення. Зосередившись на висвітленні історії технологій фільмування та медіа, він посів місце найбільшого у світі культурного центру кінематографії та телебачення. У 1999 році Музей рухомого мистецтва був тимчасово закритий для його перенесення до Ювілейних садів неподалік. Втім, вже у 2002 році стало відомо про провал планів та остаточне припинення діяльності закладу.
Водночас у 2005 році розпочалася реконструкція Національного кінотеатру, яка затягнулася через нестачу фінансування. Зайнявши простір колишнього музею, розширений та перейменований заклад почав функціонувати як BFI Southbank у 2007 році. Окрім трьох попередніх кінотеатрів, у його складі опинилися студія, галерея сучасного мистецтва, бар, ресторан, магазин та медичний центр. Так, культурний центр продовжив слугувати головним місцем проведення Лондонського кінофестивалю LGBTIQ+. У 2023 році Forbes визнав свій найбільший кінотеатр BFI Southbank NFT1 однією з головних пам’яток лондонського кіномистецтва. У 2024 році його студія була перейменована на NFT4.
BFI Southbank
Внесок та значення діяльності кінотеатру BFI Southbank
Кінотеатр BFI Southbank залишається привабливим публічним осередком для ознайомлення з класичними, незалежними та неангломовними фільмами. Національний архів BFI зберігає у своїй колекції понад 275 тисяч художніх, документальних та короткометражних стрічок. Ба більше, поціновувачі авторського мистецтва можуть відвідати бібліотеку Рубена BFI, яка володіє найбільшою кількістю матеріалів про кіно, телебачення та рухоме зображення.
BFI Southbank
