Новаторську позицію у розвитку візуального експериментального мистецтва Великої Британії посідає Ліза Горнік — художниця, режисерка, сценаристка, продюсерка та акторка. Вона пройшла шлях від імпровізованої гри на сцені нішевого кабаре до презентування власних незалежних фільмів та анімацій на міжнародній сцені. Далі на london-trend.
WLW Film Reviews
Ранні роки та режисерський шлях Лізи Горнік
Ліза Горнік народилася у 1970 році у Лондоні. Приблизно у 12 років вона почала відвідувати театральні заняття у Гілдголській школі музики та театру, які дали поштовх для її самовираження. Хоча малювання стало першою мовою дівчинки, її не заохочували здобути вищу художню чи театральну освіту. Надалі це відобразилося на сумнівах мисткині у творчій справі, до якої вона мала природний потяг.
Здобувши освітній ступінь з історії в Единбурзькому університеті, Ліза Горнік вступила до кіношколи для реалізації своїх мрій. Її мистецька кар’єра почалася з ролі депресивної трагічної співачки у місцевому стендапі у кабаре Russian Chanteuse. Тоді вона написала декілька п’єс, зокрема «Only Men Need Apply» та «My Daughter Carries the Gun».
Після повернення до Лондона Ліза Горнік почала знімати короткометражні фільми, серед яких «12 Steps of Starting a Religion» і «My Primary Lover Never Hollywood Kissed Me» у 1999 році. Наступного року стала відомою її продюсерська компанія Valiant Doll, яка зосередилася на створенні малобюджетних художніх стрічок. Згодом мисткиня заявила про себе з виходом романтичної філософської комедії «Do I Love You?» у 2002 році. Як режисерка, сценаристка та продюсерка жінка здобула перемогу за найкращу повнометражну роботу на Паризькому фестивалі лесбійських і феміністських фільмів у 2003 році.
У 2007 році у прокаті з’явився другий повнометражний фільм Лізи Горнік «Tick Tock Lullaby» у головних ролях з нею, Ракель Кессіді та Сарою Паттерсон. У ньому кінематографістка відіграла роль сценаристки та продюсерки, почавши застосовувати анімацію на екрані. Незабаром ця робота була представлена на Міжнародному ЛГБТ-фестивалі у Сан-Франциско та на кінофестивалі Cinequest. У 2010 році мисткиня взяла участь у житті телебачення, знявши короткометражний фільм «Dip» для британського серіалу-антології «Coming Up».
У 2016 році Ліза Горнік заснувала кросплатформний проєкт «The Book of Gabrielle», свою третю повнометражну роботу з художнім фільмом, шоу малюнків, книгою та вебвідео. За її словами кожен компонент є самостійним, але водночас взаємопов’язаним. У 2017 році стрічка здобула нагороду журі та приз глядацьких симпатій на Болонському фестивалі лесбійського кіно та «Дехто віддає перевагу торту».
У 2024 році Ліза Горнік презентувала своє живе інтерактивне шоу «Drawing On The Bottle». У ньому висвітлюються трагікомічні історії алкогольного дозвілля з досвіду авторки. Вона поділилася, що також починала як тусовниця, а закінчила як самотня п’яниця у своїй квартирі. Таким чином художниця намагалася привернути увагу до проблеми зловживання психоактивними речовинами, щоб змусити людей переосмислити своє життя.
Lisa Gornick
Визнання та значення діяльності Лізи Горнік
Ліза Горнік продовжує активно експериментувати з різними формами мистецтва, зокрема з кіно, перформансом, телебаченням та анімацією. Окрім вищеперерахованих ролей, на її акторській діяльності позначилася участь у «The Owls» та «Woman in Gold». Водночас невіддільною частиною її режисерської спадщини вважаються такі стрічки, як «How to Do It», «140» та «Bed of Fear». Вони здобували численні нагороди на кінофестивалях і вийшли у світовий прокат.
Lisa Gornick
