Адам Ходзько вирізняється серед сучасних британських митців своєю здатністю перетворювати буденність на поле експерименту. Працюючи з широким спектром медіа, включаючи відео, фото та перформанс, він створює твори, що виходять за межі традиційних виставкових форматів. З допомогою використання фольклору, фікції та ритуалів чоловік створює мистецтво, що існує водночас у реальному й уявному світах. Далі на london-trend.
Ранні роки та творчий шлях Адама Ходзько
Адам Ходзько народився у 1965 році у Лондоні. Його шлях до мистецтва розпочався з особистого досвіду підліткових років: безсоння і таємні перегляди нічних артхаусних фільмів на BBC2 сформували у нього особливий спосіб сприйняття світу. Спочатку художник вивчав історію мистецтва у Манчестерському університеті (1985-1988), а згодом здобув магістерський ступінь з образотворчого мистецтва у престижному Голдсмітському коледжі у Лондоні (1992-1994).
З початку 1990-х років Адам Ходзько активно бере участь у міжнародних виставках, пропонуючи глядачам нові способи взаємодії з мистецтвом. Ці ідеї він почав розвивати ще у ранніх проєктах «Transmitter» (1990) та «The God Look-Alike Contest» (1991), де передбачив механізми майбутніх цифрових соціальних мереж. У 1996 році критик Кевін Джексон виокремив митця серед покоління бритарту або молодих британських митців, наголосивши на його «задумливому» підході, що відрізняється від ефектних, але поверхових «шокових стратегій» багатьох сучасників.
Згодом практика Адама Ходзько почала охоплювати колективний досвід, елементи фольклору та ритуалів. Так, для Frieze Art Fair 2004 він розробив проєкт «Nightshift»: мапу альтернативних маршрутів пересування виставкою, побудованих за нічними траєкторіями тварин — від вовка до оленя. Інший знаковий твір, «White Magic» (2005), полягав у несподіваному акті обміну: митець викупив увесь зелений одяг у кентському благодійному магазині та замінив його на червоні речі з американського секонд-хенду. У такий спосіб він створив систему дарування, що протиставлялася логіці комерційної вигоди.
Тематика віддалених, але водночас інтимних соціальних зв’язків, яку Адам Ходзько досліджував вже кілька десятиліть, здобула новий вимір у роботі «A Room for Laarni, Image Moderator» (2013). Тут він звернувся до глобальної динаміки цифрових мереж, у центрі якої опинилася філіппінська модераторка зображень, що контролює візуальний потік на західноєвропейській платформі для підлітків. У тому ж році критик Ден Фокс назвав тодішні твори митця прикладом «британських окультних поведінкових експериментів», що випробовують межі публічної сфери, тоді як Джонатан Джонс у The Guardian схарактеризував його як «майстра провокації».
У 2023 році Адам Ходзько представив проєкт «Growing a Dream Ecology», присвячений сновидінням як простору для міжкультурного діалогу та психологічного добробуту. Ця робота стала колективним дослідженням нічних снів у співпраці з різними малайзійськими спільнотами. У межах проєкту виникла нова відеоробота митця «Jengkuan», натхненна випадковою знахідкою у Кенті — архівом аматорських 35-міліметрових слайдів, які документували розвиток Куала-Лумпура від 1960-х до 1980-х років. У творі старі фотографії оживають завдяки наративу, що подає їх як фрагменти пережитого напередодні сну.
Визнання та значення відеомистецтва Адама Ходзько
Творчість Адама Ходзько вирізняється не лише новаторськими художніми формами, а й здатністю виявляти глибинні культурні та соціальні процеси. Від початку 1990-х років його роботи регулярно представляються на міжнародних виставках і бієнале — від Tate St Ives і MAMBo до Афінської, Стамбульської та Венеційської бієнале. Визнання митця також підтверджується низкою престижних відзнак. Зокрема, у 2002 році він отримав підтримання Фонду Пола Гемліна та Фонду сучасного мистецтва, у 2007 році став стипендіатом AHRC Creative Research Fellowship в Університеті Кента, а у 2015 був номінований на премію Джармана.
