У центрі культурного життя Лондона залишається театр, адже постановки зачаровують мешканців міста та гостей. Історія розвитку театру дуже захоплива і сягає давнини, коли Вільям Шекспір писав п’єси, які стали популярними й в сучасності.
Особливо відомою стала п’єса “Гамлет”, яка вважається культурним феноменом і зачаровує глядачів на лондонських театральних сценах. Це трагедія про принца, який страждає від жаги помсти, а сама історія стала символом душі людей, яка бореться з моральними дилемами. П’єса народилася у Лондоні й стала однією з найчастіших драм, які демонстрували на сцені. Далі на london-trend.
Історія вистави
“Гамлет” написав Вільям Шекспір ймовірно до 1600 року й це був період розквіту його творчості. Він створив п’єсу для своєї театральної трупи “The Lord Chamberlain’s Men”, де був одним із керівників і співвласників. Вона з’явилася у період розквіту лондонського театру, саме у 1599 році, після відкриття театру “Глобус” люди хотіли бачити цікаві постановки.
Вперше п’єсу виконали у 1600 або 1601 році й головну роль Гамлета отримав Річард Брідж. Існує припущення, що сам Шекспір грав роль привида батька Гамлета. Іншими акторами п’єси були Джон Гемінгз, Генрі Конделл, Томас Поп, Августин Філіпс, Роберт Армін, який приєднався до трупи у 1598 році. Вистава відбувалася у “Глобусі”, в якому вміщалося 3000 осіб. Хоч декорацій було небагато, але сама будівля була досить ошатною, створюючи місце для спектаклю, й можна було уявляти, що відбувається у подіях із життя героїв. Дивитися гру акторів приходили як заможні особистості, так і простолюдини. П’єса дуже швидко стала відомою завдяки своєму цікавому сюжету та філософським монологам, наприклад, “Бути чи не бути”.
Цікавим моментом було те, що люк на головній сцені призначався для могили Офелії у п’ятому акті. Також під сценою було чутно привида, що був одягнений у “нічну сорочку”. Саме через цей люк він і з’являвся. Костюми акторів були сучасними на момент постановки п’єси, а реквізиту було небагато. Сюди входив трон для короля і королеви, мечі, рапіри, кинджали, подушки, квіти, черепа. До музичних ефектів входив спів Офелії, фанфари труб, барабани. Світлових ефектів того часу не було.
Популярність на лондонських сценах
“Гамлета” часто показували при дворі, включно з 1619 році. Певний період часу театри у Лондоні не працювали через конфлікт між пуританами та роялістами. Після відкриття це була перша п’єса, яку показали. У 1660 році п’єсу почала виконувати трупа герцога Йоркського. Її скоротили у порівнянні з оригіналом на 841 рядок. Забрали велику частину дій, де був Фортінбрас, Розенкранц і Гільдестерн, а також багато інших сцен. Вистави тоді проходили у театрі “Lincoln’s Inn Fields”, де була авансцена, штучне освітлення та сценічні ефекти. Гертруду грала Елізабет Баррі, яка була однією зі знаменитих актрис.
Ще одним місцем, де ставили виставу, був театр “Drury Lane”. Інколи виступала група акторів, що отримала монополію на легальні постановки у Лондоні до 1695 року. Гамлетом на лондонській сцені з 1661 року по 1709 році був Беттертон, а потім його замінив Роберт Вілкс, який грав роль до 1732 року.
Також роль принесла успіх і Девіду Гарріку, який грав у “Drury Lane” з 1740-х років до своєї відставки у 1776 році. Завдяки цьому артисту Шекспір став культовим письменником Великої Британії. Саме його “Гамлета” так полюбили глядачі через спеціальну перуку, волосся якої ставало дибки та сценічний прийом з перекинутим стільцем. Актор повернув п’єсі шекспірівську глибину та робив акцент на психологічному портреті Гамлета.
У XIX столітті п’єса стала символізувати високе мистецтво. У “Lyceum Theatre” роль грав Генрі Ірвінг. Це була досить меланхолійна інтерпретація, яка подобалася глядачам. На початку XX століття відійшли від розкішних і дорогих постановок. П’єсу “Гамлет” поступово трансформували, підганяючи до нових стилів. Це були як експерименти “Royal Court”, так і мюзикли Вест-Енду. Девід Ворнер ставив постановку у 1965 році в “Royal Shakespeare Company” і зобразив головного героя як бунтівного студента.
Спадщина п’єси
У сучасності “Гамлет” так і залишається досить популярною виставою у лондонських театрах. Бенедикт Камбербетч у 2015 році грав роль у “Barbican Theatre”. Тоді п’єса зібрала чергові аншлаги. Вже у 2023 році у “National Theatre” поставили сучасну версію вистави з Люком Томпсоном. Тут вже увагу зосереджували на політичних темах.
Протягом 400 років “Гамлет” рідко зникав зі сцени — це не просто п’єса, яка має довгу історію, це спадщина Лондона, яка показує дух мегаполіса кожного століття. Вона мала вплив на розвиток театру, літератури, філософії. В театрі “Глобус” виставу показують щороку, повертаючи глядачів до минулого. Варто обов’язково бути присутнім на такій виставі, бо вона є серцем театральної історії. П’єса вважається однією з найскладніших для виконавців, які прагнули зіграти данського принца.
Отже, вистава “Гамлет” у Лондоні демонструє справжній розвиток театру. Ця п’єса залишається актуальною і викликає роздуми про життя, смерть, владу у кожного глядача.
Використані джерела:
