Привернути увагу широкого загалу до соціальних та політичних проблем жінок через театральне мистецтво вдалося компанії Scarlet Harlets. Вона розкривала теми жіночих прав, насильства, сексуальності та панівних ідеологій. Завдяки своїй сміливій та інноваційній творчості колектив посів місце серед піонерів експериментального театру у Великій Британії. Далі на london-trend.
Історія заснування та розвитку Scarlet Harlets
Бажаючи створити шоу про полювання на відьом, Сьюзен Пакстон та Тесса Крокетт заснували компанію Scarlet Harlets у 1981 році. Наступного року Шеллі Грем стала новим членом колективу, а Гая Шоу — художницею-дизайнеркою та ляльковиком. Незабаром Кріс Боулер взяла на себе режисерські обов’язки.
Завдяки гранту від Cohen Trust компанія Scarlet Harlets змогла профінансувати рекламу та купити невеликий фургон для гастролей. У травні 1982 року трупа дебютувала з виставою «We Who Were Beautiful» на сцені Oval House Theatre у Лондоні. Вона досліджувала паралелі між середньовічними інквізиціями та сучасними експериментами над жінками у психіатричних лікарнях. Так, трупа зарекомендувала себе як потужний театральний колектив з чіткою політичною та феміністичною позицією. У результаті успіху вона гастролювала Великою Британією та Європою, а також отримала фінансову підтримку від Greater London Council.
Другою виставою компанії Scarlet Harlets стала «Out of Bounds». У ній Сьюзен Пакстон, Шеллі Грем та Гая Шоу розкрили тему жіночої дружби та табу через казкову історію про трьох сестер. Вона вразила глядачів фантастичними, макабричними та окультними образами завдяки поєднанню пантоміми, музики та акробатики. Після завершення п’єси Сьюзен Пакстон залишила сцену та почала викладати у Зімбабве у 1984 році.
У 1986 році стиль компанії Scarlet Harlets почав змінюватися. Наступна вистава «80 Days Soul» стала новим етапом розвитку практики трупи завдяки поєднанню пантоміми, сильних візуальних образів та акробатики. У ній було розкрито внутрішній конфлікт жінки, яка бореться з небажаною вагітністю та прагненням оточення контролювати її рішення.
Однак утвердитися серед піонерів експериментального театру компанії Scarlet Harlets вдалося саме після прем’єри «Appetite of the Heart» у 1987 році. Виходячи за межі традиційних стереотипів, вистава запропонувала багатогранне дослідження жіночої еротики за допомогою точно синхронізованих зображень. Вона стала новаторським синтезом візуального мистецтва, тексту та музики. Незабаром схвальні рецензії в авторитетних виданнях The Independent, The Guardian та Time Out підвищили статус та престиж колективу.
Після цього компанія змінила свою назву на Scarlet Theatre на чолі з художньою керівницею Грейн Бірн. У 1997 році вона вперше залучила до своєї діяльності чоловіків. Попри поступовий занепад жіночих труп, видання The Independent визнало прем’єру «Princess Sharon» проривною. Вважалося, що це мало привернути увагу Arts Council до проблеми визнання жінок на сцені.
Unfinished History
«Out of Bounds», 1982
Визнання та значення діяльності Scarlet Harlets
Компанія Scarlet Harlets створила унікальний простір для жінок, який надав їм змогу вийти за межі стереотипних та обмежених ролей на сцені. Поєднати елементи пантоміми, масок та акробатики вона також змогла у виставах «Broken Circle», «La Folie», «Vows, «On Air» та «Paper Walls». Протягом своєї діяльності колектив заручився фінансовою підтримкою Cohen Trust, Great London Council Grants, Greater London Arts та London Borough Grants System. Окрім Великої Британії, його приймали Німеччина, Нідерланди, Данія та Чехословаччина.
Unfinished History
«Appetite of the Heart», 1987
