Зосередитися на проблемах робітничого класу, соціальної несправедливості та політичних конфліктів у своїй творчості вдалося Джоан Літлвуд — театральній режисерці, драматургині та реформаторці. Відкидаючи традиційні сценічні ієрархії, вона поставила за мету зробити театр засобом соціальної трансформації та голосом для маргіналізованих верств суспільства. Далі на london-trend.
Ранні роки та режисерський шлях Джоан Літлвуд
Джоан Літлвуд народилася 6 жовтня 1914 року у Лондоні. У ранньому віці вона здобула освіту La Retraite Roman Catholic Girls’ School, католицькій школі для дівчат. Прагнучи розпочати сценічне життя, дівчина виграла стипендію у Королівській академії драматичного мистецтва. Однак через невдалий початок вона залишила навчання та переїхала до Манчестера у 1934 році.
У новому місті Джоан Літлвуд зустріла та вийшла заміж за фолькспівака Джеймса Міллера. Разом вони розгорнули діяльність Theatre of Action, ансамблю без зовнішнього фінансування. Бунтуючи проти класичного театру, він швидко став центром провокативної драматургії. Нестандартні методи режисерки створювали дискомфорт для акторів з традиційною театральною підготовкою. Саме тому вона часто кликала на сцену новачків без професійного досвіду.
Вважаючись загрозою національній безпеці, Джоан Літлвуд була позбавлена права виходити в ефір BBC у 1941 році. Заборона була скасована у 1943 році, коли британська спецслужба МІ-5 підтвердила її розрив зв’язків з Комуністичною партією. У 1945 році режисерка долучилася до заснування Theatre Workshop для глядачів робітничого класу. Наступний період своєї творчості вона присвятила активним гастролям. У 1953 році група знайшла постійний притулок у Theatre Royal Stratford East у Лондоні. Вона поєднувала взаємодію з глядачами, акторську імпровізацію та елементи мюзик-холу. Ключовим моментом у діяльності Theatre Workshop стало залучення Джеррі Раффлза. Хоча особисті шляхи Джоан Літлвуд та Джеймса Міллера розійшлися, вони зберегли професійне партнерство. Виступаючи у Європі та Радянському Союзі, колектив здобув міжнародну репутацію.
У 1962 році у Джоан Літлвуд з’явився шанс зняти повнометражну стрічку своєї успішної вистави «Sparrers Can’t Sing». Проте робота з великим екраном виявилася розчаруванням для неї та знімальної групи через її схильність до спонтанності та нехтування деталями. Фільм не знайшов свого глядача, а сильний акцент та своєрідна манера мовлення акторів викликали потребу у субтитрах для американської аудиторії. Після цього жінка більше не працювала над створенням повнометражних стрічок.
У 1963 році Джоан Літлвуд знову присвятила себе розвитку Theatre Workshop. Результатом роботи колективу стала вистава «Oh What A Lovely War!», антивоєнна музична сатира про Першу світову війну. Вона повернула режисерці колишню славу та з’явилася на великому екрані. Однак смерть вірного соратника жінки Джеррі Раффлза у 1975 році ознаменувала кінець її театральної кар’єри. Залишивши групу, вона оселилася у Франції та стала супутницею винороба та поета Філіпа де Ротшильда. Після повернення додому Джоан Літлвуд померла 20 вересня 2002 року у Лондоні.
The Guardian
Визнання та значення театральної діяльності Джоан Літлвуд
Демократичний та експериментальний театр Джоан Літлвуд став альтернативою комерційному та консервативному британському мистецтву. Вона збагатила драматичну сцену низкою видатних вистав, зокрема «The Quare Fellow», «The Hostage» та «A Taste of Honey». Внесок режисерки був вшанований орденом Мистецтва та літератури та меморіальною дошкою на стіні Theatre Royal Stratford East.
BBC
