Поняття театр існує вже дуже давно, а постановки на сцені були популярні серед глядачів різних епох. За цей час відбулося безліч масштабних подій, соціальних переворотів, змін у суспільстві, кривавих війн та модифікацій поглядів населення різних країн, але потяг до театрального мистецтва зберіг свою актуальність і в сучасному світі. Люди з різних куточків світу подорожують у пошуках нових емоцій та вражень під час вистав. Поціновувачі театру відвідують і Лондон, адже тут знаходиться один з найвідоміших у світі Королівський оперний театр. Його вишуканість та аристократичність не залишаються поза увагою як туристів, так і поважних осіб Великої Британії. Далі на london-trend.
Історія крізь століття
Історія театру захоплююча та подекуди трагічна водночас. Він пережив величезну кількість глобальних змін і потрясінь. Той комплекс споруд, який можуть побачити люди у наш час, насправді є третьою спробою побудувати театр заново. Першу будівлю було презентовано та офіційно відкрито у 1732 році. Тоді відбулася і перша прем’єра – п’єса «Шляхи світу» Вільяма Конгріва. На той час у Лондоні можливість показувати драматичні вистави мали тільки два театри (згідно з дозволу короля Карла ІІ, який він надав у 1660 році), до числа яких входив і Королівський театр.
Довгий час на його сцені ставили твори відомих на весь світ драматургів. Але будівля була зруйнована під час пожежі у 1808 році. Одну з найвідоміших трагедій Вільяма Шекспіра «Макбет» можна назвати «реабілітаційною», адже вона стала першою постановкою у новоствореній споруді театру. Ця подія відбулася вже через рік після доленосної пожежі. Це був не зовсім легкий час для представників театру, адже створення нової будівлі коштувало досить дорого, адміністрація навіть намагалася підвищити ціни на квитки, але через масове невдоволення людей цю ідею відхилили. Проте театр подолав усі складнощі та вже у 1847 році було проведено реконструкцію, після чого навіть змінили його назву.
Подальша доля будівлі та сучасний вигляд
Майже через десять років будівля знову згоріла. На проєктування та створення нової споруди знадобилося два роки. Третю оновлену будівлю відкрили у 1858 році. Не досить гарна доля чекала на театр у часи війни. Від початку і до закінчення Першої світової війни він слугував складом і не використовувався за призначенням. Під час Другої світової війни театр було перетворено на танцювальний зал. Своє призначення він почав виконувати у 1946 році, у той рік на сцені відбулась вистава «Спляча красуня». Будівля може похвалитися тим, що з моменту другої пожежі ні разу не була зруйнована не дивлячись на війни, але зазнала масштабної реставрації наприкінці 1990-их років. Під час такої реконструкції деякі приміщення довелося повністю замінити. Головний зал театру виступає єдиною частиною, яка зберегла свій оригінальний вигляд з моменту побудови у 1858 році.
Поєднання історичної цінності із сучасними технологіями
Після такої глобальної реконструкції зали театру були оснащені багатьма новітніми розробками. Можна сказати, що театр набув зовсім іншого по-справжньому сучасного вигляду. Яскравим прикладом є Linbury Studio, що функціонує у вигляді одного із залів будівлі. Технології у цьому місці вирізняються автоматизацією процесів. Першою особливістю виступає те, що зал розташований під землею і може підтримувати різноманітні формати заходів. Тут містяться висувні сидіння, підлога, сцена та оркестрова яма, які можна підняти або опустити в будь-який момент. Загальна кількість глядачів, що можуть розміститися у залі, становить 400 осіб. Це місце є ідеальним для проведення невеликих за своєю масштабністю заходів таких як виставки, освітні урочистості, концерти та театральні шоу.
Також було удосконалено інші зали театру, зокрема у головній глядацькій залі на спинках крісел прикріпили екрани, де можна побачити лібрето до опери, встановили сучасне обладнання та розмістили великий екран над авансценою для показу титрів. Розробникам вдалось зробити ще більше технологічних кроків. Вони створили гру для власників деяких гаджетів, у якій людина може долучитися до безпосередньої реалізації вистави. Show Must Go On (саме таку назву має гра) покликана показати увесь обсяг роботи, що необхідно виконати ще до виходу акторів на сцену. Гравець може знайти відповідні костюми, створити світлове шоу, відшукати реквізит та ноти, а потім побачити свій витвір у форматі відео. Більш того бути присутніми на виставі можуть і ті, хто не має змогу купити квиток. Для цього встановили екрани на вулиці. В парку або на площі люди зустрічаються, щоб разом весело провести час та насолодитися оперою або балетом. Місця проведення подібних заходів можна переглянути на інтерактивній мапі на сайті театру.
Королівський оперний театр – заклад, у якому бездоганні не тільки вистави, а й їжа
Можливо це постає дещо дивним, але в театрі можна відчути величезну кількість найрізноманітніших смаків. У будівлі розташовано безліч найкращих ресторанів Лондона. Наприклад, на першому поверсі споруди зі скляними панорамними вікнами відвідувачі мають можливість обговорити щойно побачену виставу з келихом шампанського у руці або просто зустрітися з друзями і скуштувати закуски. Але якщо ви полюбляєте більш цікаві та оригінальні страви, то вам варто завітати до Piazza. У цьому місці можна спробувати страви, що здатні передати атмосферу театрального світу, а також замовити їжу, що входить до меню з екологічних продуктів. Мабуть, одним з найпопулярніших постає кафе Королівського оперного театру. На відміну від інших заклад працює кожного дня незалежно від часу показу вистав. Тут ви не знайдете велику кількість гарячих та холодних страв, але можете скуштувати різноманітні сендвічі, свіжі салати, гарячі напої та неймовірно смачні десерти вдень і коктейлі ввечері. На історичний інтер’єр з широким асортиментом сучасних напоїв можна натрапити завітавши до Dorfman Conservatory. Це бар, що доступний також для людей, які не мають квитка на виставу, а місця тут не потребують бронювання заздалегідь.
Урочисто пройтися по сходах або велично зачекати ліфт – саме такі способи існують для того, щоб піднятися до ресторану Balconies, де можна отримати неймовірне гастрономічне задоволення. Меню складається з найкращих страв сучасної Британської кухні. Сам ресторан розташований на цокольному поверсі залу Paul Hamlyn Hall. Бажання повечеряти під час вистави можна втілити у вкритому золотом залі Crush Room. Меню було розроблене спеціально для того, щоб якісно та швидко приготувати замовлену страву. Тільки уявіть кришталеві люстри, фламандські витвори мистецтва ХVII століття та чашку чаю з найсмачнішим у житті десертом. За таких умов ненароком можна перетворитися у герцога або герцогиню. У ресторані також є великий асортимент гарячих страв. Якщо ж ви прийшли до театру заради вистави і просто хочете випити келих чогось освіжаючого у перерві або швидко втамувати голод, то у нагоді стане Linbury Bar. У цьому місці вам запропонують невелику кількість закусок та келих улюбленого напою. Це вдалий варіант для тих, хто не звик поєднувати відвідування ресторану з переглядом вистави.
